Про місто Комарно

Комарно (до 1992 року — Комарне) — місто районного значення Городоцького району Львівської області. Розташоване в південно-західній частині Львівської області в Городоцько-Комарнівській увалистій рівнині на березі річки Верещиця(притоки Дністра). Віддаль до райцентру 20 км, до Львова 45 км, до залізничної станції 4 км. Місту належить 3778 гектарів землі, в тому числі територія міста становить 732 гектари

У центрі Комарна розташована відновлена дерев’яна церква 18 сторіччя і Храм Архистратига Михайла, а при західній околиці — Парк XVII століття.

Місто походить з XII ст.; людські поселення були давніше: в 1936 році тут було розкопано курган зі знахідками, що відносяться до II тисячоліття до н. е. Наступні знахідки археологів відносяться вже до слов’янських часів: XII століття. Хоча перша письмова згадка відноситься взагалі аж до 1471 року.

В 1349 році Комарно в складі Галицької землі захопили польські феодали, після чого адміністративно належало до Руського воєводства. Король Польщі Казимир IV Ягеллончик дарує Комарну магдебурзьке право в 1473 році. Про це свідчить текст королівської грамоти: 
«Ми, Станіслав із Ходеча, Намісник Руської землі, генеральний возний Подільський, Староста Галицький і Теребовлянський свідчимо змістом цієї грамоти… Бажаючи зробити кращі умови для нашого дідича села Комарно, зі згоди та бажання Ясновельможного Короля та Пана Казимира. Це наше село Комарно з руського права переводимо на магдебурське право і робимо містом… Щоб люди обох статей до цього швидше призвичаїлися і жили багатше. Крім того, надаємо та закріпляємо вказаному містові Комарно 50 ланів. На свідчення вірності цієї грамоти підвішуємо нашу печатку. Дано у Львові найближчої неділі до свята Вознесіння Пріснодіви Марії».

Цього року польські магнати побудували в Комарні замок і дерев’яний костел, який став осередком поширення католицизму в місті і навколишніх селах.

Одержавши маґдебурзьке право, Комарно залишалося порівняно невеликим містечком – в 1578 році проживало 435 чоловік, значну частину яких становили ремісники. В XVII столітті промисли почали бурхливо розвиватися: з’явились млини, броварні, пасіки, хмелярні, у великих ставках вирощували рибу. Щороку в місті проводилися великі ярмарки, що свідчить про його розташування на важливих торговельних шляхах, які сполучали Україну з країнами Західної Європи.

Відомо ім’я одного з перших власників Комарна — боярина Митка Друцького.Пізніше власниками «Комарнівського ключа» (куди в різні часи входило від 8 до 28 сіл в околиці) були Станіслав та Оттон (Отто) з Ходча, з 1578 року — Ян Мелецький, з 1590-го — Ян Остроруг. Цей список також містить імена магнатів Вишневецьких, Оґінських та Лянцкоронських.

1524 році турецьке військо, не зумівши підкорити Львів, пішло Чорним шляхом на Комарно, захисники міста зуміли відбити напад чужинців. Менше пощастило поселенню в 1621 році — передмістя спалили татари. Місто, укріплене валами, відчувало ненадійність земляних укріплень в часи розвитку артилерії — невдовзі на валах з’явилися різнокаліберні гармати.

У 1592 році створено місцеве православне братство, при ньому школа, лікарня. За його взірцем подібне братство створюється в передмісті Комарна, при церкві св. Трійці.

1648 року Хмельницький став під мурами Львова, розіславши при цьому свої полки на здобуття менших міст. Верещиця зі своїми болотами та ставами міцно обороняла деякі з них. Так, не вдалося козацькому полковникові Головацькому через оті болота та комарі взяти містечко Комарно.

Комарно було одним з чотирьох міст, що не впали перед натиском козацьких військ в середині XVII століття. 1672 рік половина Західної України потрапила у турецьку неволю, біля Комарна польська армія розгромила 10-тисячне військо Нуреддин-султана. Жителі міста вирили рів поперек дамби, закидавши його дровами. Коли зайди спробували перебратися через дамбу, комарнівці очистили рів — і вода, не відчуваючи більше перешкод на своєму шляху, залила всю долину. Ворог відступив до Рудок та Вишні, де його і перемогли королівські загони.

13 вересня 1768 року на місцевому Ринку були повішені учасники Коліївщини Максим (з Плещаківки), Сава (з Солопівки), Федір Коваленко (з Журавки), Іван Андрушків (з Бузикевич).

За австрійських часів в Комарні розвивається виробництво полотна, працює суконна фабрика, чиї вироби експортуються навіть до Відня. Мало хто витримував конкуренцію з комарнянськими ткачами, які особливо уславилися виробництвом тонкого полотна, обрусів та ін. Із середовища комарнянських ткачів опісля і вийшов провідник ОУН Євген Коновалець, предки якого походять з цього міста.

Ще один вид експорту з Комарна — фрукти. У 1875 році прибуток лише від торгівлі фруктами склав 12 000 злотих. Працювало 10 маслобоєнь.

В 1908 році зведено цегельний завод (3 млн штук цегли на рік). Діяли дві п’ятикласні школи (чоловіча та жіноча), а також бурса.

На початок XIX ст. тут проживало 2350 чол. Населення всього Комарнівського ключа 1820 року становило 14818 чол.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *